Робота з дітьми із заїканням в умовах воєнного стану
Під час військових дій найбільш вразливою категорією є діти. Насамперед виділяють дитячі травми, які здійснюють сильний патогенний вплив на психіку та розвиток дитини у зв’язку з її неможливістю відповідно зреагувати на травмуючу подію.
Дитячий психолог А. Венгер у своїй книзі «Психологічна допомога дітям та підліткам після Бесланської трагедії» виокремлює типові для постраждалих від травматичних ситуацій етапи переживання психологічної травми:
Шоковий етап. Піддатливість шоковому стану особливо висока у дітей через їхню емоційну незрілість. Цей стан може спостерігатися як у дітей із тяжкими порушеннями мовлення так із нормотиповим мовленнєвим розвитком і проявляється у різних формах: патологічного гальмування та патологічного збудження. У шоковому стані у дитини різко знижена реакція на будь-які зовнішні впливи. Досить часто патологічне збудження та патологічне гальмування в однієї і тієї самої дитини чергуються: гальмування змінюється збудженням, потім знову розпочинається гальмування. Таким чином, загальною характеристикою шокового стану є відсутність цілеспрямованої активності дитини і відсутність контакту з оточуючим світом, що важливо врахувати при корекційній роботі.
Етап стабілізації. Якщо психологічна підтримка була відсутньою або неефективною на попередньому етапі, то у дитини, яка пережила психотравмуючу подію, можуть з’явитися симптоми посттравматичного стресового розладу, цей стан є більш тривалим і вимагає комплексного впливу до його подолання.
Етап відновлення. За умови реалізації ефективного психолого-педагогічного супроводу, даний період передбачає унормування психоемоційного стану та відновлення раніше сформованих навичок у дітей із тяжкими порушеннями мовлення;
Етап особистісної та соціальної інтеграції (А. Венгер, О. Морозова). Даний етап є найбільш сприятливим до здійснення безпосереднього корекційного впливу на мовленнєве порушення у дітей.
Відтак, знання про етапи переживання психологічної травми мають допомогти логопеду, батькам, вирішити пріоритетні завдання на шляху до подолання тяжких порушень мовлення у дітей.
Травматичні події можуть викликати навіть у нормотипових дітей різні поведінкові реакції та почуття, які важливо відслідковувати й адекватно реагувати та допомогти дитині пережити їх. Це можуть бути почуття незахищеності, страх майбутнього, гнів, агресія, сором і відчуття провини, відчуженість та ізоляція від оточуючого середовища, сум. У дітей можуть виникнути проблеми з навчанням, увагою, можливістю запам’ятовувати інформацію, психосоматичні порушення (такі, як логоневроз, енурез, бронхіальна астма, нейродерміти та ін.).
Діти України страждають як від фізичних так і психічних ран, що часто призводить до мутизму (абсолютного зникнення мовлення) або заїкання (особливо у дітей групи ризику: діти з ООП, з тривожними розладами, соматично ослаблені тощо).
Торкнемося заїкання, яке стало наслідком психотравмуючої ситуації в житті дитини. Як подає Рибцун Ю.Б., заїкання — це поліморфний розлад мовлення, порушення комунікації у вигляді дискоординації плавності мовлення, ритму, виникнення окремих запинань, повторів рядів звуків, складів, унаслідок мовленнєвих судом через перенапруження чи стреси. Воно більше проявляється в самостійному мовленні, значно менше у відображеному — повторювальному індивідуальному промовлянні, та спряженому — одночасно спільно промовленому двома особами, групою осіб, мовного матеріалу, мовленні.
Відразу після травматичних подій дитині із заїканням потрібно надати, за можливості, фахову психологічну допомогу, проконсультувати у невролога та логопеда, адже недаремно перші кілька годин і перші дні мають назву «золотий час», або «вікно можливостей». Саме цей період має вирішальне значення, коли можна запобігти виникненню подальшого загострення. *Тільки-но заїкання з’явилось, вводять «режим мовчання» − спілкування пошепки зводить нанівець виникле нервове перезбудження і нормалізує стан мовлення. Доцільно використати вправу «Шепотунчик».
Виходу з гострої фази заїкання допоможе репродуктивне відображене мовлення, тобто вправи де: 1) спочатку дитина промовляє за дорослим окремі звуки, склади, потім слова, словосполучення та речення; 2) можна промовляти мовленнєвий матеріал з різною інтонацією (розповідна, оклична, питальна), змінюючи логічний наголос (Малі пташенята навчаються літати. Малі пташенята навчаються літати. Малі пташенята навчаються літати. Малі пташенята навчаються літати.), силу голосу (гучно, тихо), темп (швидко, повільно).
Буде корисним наступний вид допомоги − використовувати диктофон, іграшки, які «розмовляють» (відтворюють людський голос – папужка, хом’ячок, кіт), «розумне дзеркало».
Виконання нескладних логоритмічних вправ сприятиме уникненню психоемоційного напруження та інформаційного навантаження.
Якщо доступ до фахівців обмежений, батьки можуть самостійно виконувати з дитиною із заїканням нейропсихологічні вправи, спрямовані на розвиток функціональних блоків мозку (О. Лурія) та компенсацію мовленнєвих порушень. Упродовж перших трьох днів доцільно виконувати вправи:
а) на стабілізацію та активізацію психоемоційного стану;
б) дихальні та окорухові, масажу і самомасажу для регуляції тонусу; розтяжки (профілактика «заморожування травмою»);
в) на стимулювання енергопостачання психомоторики та мовлення (розгальмовування); г) на пригадування своїх базових потреб («я хочу»).
Під дією стресів дихання стає переривчастим і поверховим. Звуки сирени, необхідність швидко бігти до укриття прискорюють не лише дихання, а й серцебиття, що, своєю чергою, підвищує у дітей відчуття тривоги. У більшості дітей із заїканням дихання і без того є порушеним, а в стресових ситуаціях воно може уповільнюватись і ніби завмирати. Це свідчить про необхідність виконання дихальних вправ.
Під час воєнних дій напруження у дітей накопичується у всіх групах м’язів. Не виняток складають і очі. У найбільш тяжких випадках стресові реакції можуть призвести до звуження судин, часткового чи навіть повного відшарування сітківки. Саме тому, з метою профілактики зазначених проявів, доцільно виконувати ігрові вправи для очей, що допоможуть зняти зорове напруження, зміцнити очні м’язи, відновити кровообіг в очах і одночасно сприятимуть покращенню акомодації (здатності чітко бачити предмети на різній відстані).
Часте переживання стресу, яке спостерігається під час воєнних дій, залишається не лише у психіці дитини, а й у тілі у вигляді м’язових зажимів, так званих тілесних блоків, які, при відсутності своєчасного реагування, можуть призвести до соматичних захворювань.
Саме масаж є тим ефективним засобом, що позитивно впливає на стан нервової, серцево-судинної та імунної систем. Масаж дозволяє нормалізувати стан м’язів, заспокоїти дитину, знявши зайве психо-моторне напруження, покращити рухову здатність, координацію рухів, відновитись після тривалого сидіння, зняти гіперзбудливість, втому, попередити захворювання хребта, активізувати рухо-мовленнєві ділянки кори головного мозку. Пропонуємо вправу для масажу «Їде поїзд із Полтави», мотиваційно-мовленнєвим матеріалом для якої є вірш «Рейки, рейки, шпали, шпали...» у переспіві М. Кім.
Самомасаж діти можуть робити спочатку за наслідуванням, а згодом самостійно, що покращить їх настрій, допоможе зняти психо-емоційне напруження. Самомасаж потрібно виконувати чисто вимитими теплими долонями, використовувати гладенькі камінчики, каштани, жолуді або м’які шишки, невеличкі ребристі олівці. Найчастіше роблять самомасаж обличчя, але можна масажувати руки чи тільки долоні
Психомоторика охоплює всі свідомо керовані дії дитини, при яких кожен рух нерозривно пов’язаний з м’язовим вираженням, думкою та словесним позначенням. Внаслідок переживання стресів рухи дитини можуть випереджати або, що частіше, уповільнювати внутрішню програму, в якій відбувається збій у схемі «мотив руху – думка – дія – словесна регуляція». Саме тому доцільно виконувати активні рухи, у т. ч. й синхронні, які поєднуються зі словом, використовуючи при цьому ігрові вправи.
Упродовж місяця після травматизації доцільно проводити дитині із заїканням психологічний стрес-менеджмент і надалі працювати з нею над розвитком другого функціонального блоку головного мозку, який забезпечує прийом, переробку, зберігання та відтворення інформації182. Цей блок фізіологічно формується у віці від 3 до 7 років і цілеспрямована робота з його активізації додаватиме дитині впевненості у власних силах, у т. ч. і з подолання мовленнєвого порушення («я можу»). Тут стануть у нагоді вправи:
а) з розвитку слухових функцій та операцій, фонематичних процесів;
б) на взаємозв’язок аналізаторних систем;
в) на різні види гнозису (зоровий, слуховий, тактильний, соматогнозис);
г) з удосконалення просторових уявлень;
Соматогнозис – це сприйняття та відчуття власного тіла. Загалом сучасні діти з типовим розвитком мають недостатньо зрілий соматогнозис навіть у молодшому шкільному віці, що проявляється у компенсаторній надрухливості, наявності зайвих рухів на рівні пальцевого, локомоторного праксису, у т. ч. у вигляді розгойдування всім тілом для кращого його відчуття.
Внаслідок воєнних дій психосоматичні блоки охоплюють все тіло, тому у дітей із заїканням проявляються значні труднощі в загальній і мімічній моториці (незграбність, застиглість маскоподібного обличчя), дещо знижується слухова та рухова увага, здатність відчувати, розрізняти та реагувати на вплив з боку різноманітних подразників, порушується глибинна чутливість на рівні розуміння самих себе, своїх проблем, що загострює і без того яскраво виражені труднощі підтримання стосунків з ровесниками. Корисною для розвитку соматогнозису, його відновлення є ігрова вправа «Є у мене, є у тебе».
Військові дії, переживання хронічного стресу негативно впливають на стан навичок оптико-просторового орієнтування дітей – виникає розгубленість, відчуття прострації та дезорієнтації. Наявні і без того специфічні особливості функціонування нейрофізіологічних механізмів зорово-просторового гнозису, просторової пам’яті, слухової та рухової уваги, недостатність пропріоцептивної та вестибулярної імпульсацій ускладнюють орієнтування у просторі. Хаотичне переміщення, щоразу нові маршрути, неможливість запам’ятати орієнтири через неочікувані неприємні зміни оточуючого внаслідок обстрілів чи пожеж спотворюють «когнітивні карти місцевості». Саме тому дітям із заїканням в нагоді стануть ігри та вправи з удосконалення просторових уявлень. Наприкад гра: “Сонячний зайчик”.
Інструкція може звучати так: «Скажи (покажи) де (куди) стрибнув (сховався) сонячний зайчик». Доцільно надати наступні рекомендації до виконання: 1) познайомити дитину з індивідуальним дзеркальцем, продемонструвати способи появи сонячних зайчиків;
2) використовуючи картинки, оперуючи іграшками чи ін. предметами уточнити значення прийменників;
3) коментувати дії дорослого, а згодом виконувати його інструкції, пускаючи
сонячних зайчиків;
4) дорослий може коментувати дії дитини, навмисно припускаючись помилок у вживанні прийменникових конструкцій.
Через місяць після пережитого стресу внаслідок воєнних дій дитині із заїканням рекомендована травмоцентрована терапія та активізація третього функціонального блоку мозку шляхом повернення (вироблення) часового попереднього (плануючого), поточного (операційного), кінцевого (підсумкового), просторового зорового, слухового, тактильного і кінестетичного контролю. Фізіологічно цей блок мозку формується з 8 до 18 (20) років і забезпечує планомірне розгортання активної свідомої психічної діяльності. Вправи цього блоку, ігри з правилами допоможуть дитині із заїканням поступово нормалізувати стан короткочасної пам’яті (утримання та виконання інструкцій, програми дій), відновити довільну увагу, повернути відповідальність за свої вчинки та слова, змогу прогнозувати, організовувати, активізувати, регулювати та оцінювати результати своєї діяльності («я повинен»), у т. ч. й мовленнєвої («я впевнений»).
Розвитку програмування, коментувального мовлення якнайкраще сприятиме реалізація продуктивних видів діяльності. Пропонуємо творче завдання «Чарівна рибка». Поетапна інструкція виконання роботи може звучати так: «1) Вибери папір того кольору, який тобі до вподоби; 2) виріж із аркуша квадрат; 3) зігни квадрат так, як ми складаємо хусточку – щоб утворився трикутник; 4) утворений трикутник зігни навпіл; 5) попроси дорослого допомогти тобі намалювати плавці та хвостик, виріж їх по контуру; 6) виріж і приклей або намалюй рибці очі; 7) можеш прикрасити рибку різнокольоровими смужками чи кружечками, намалювавши їх. Твоя чарівна рибка готова! Подумай, чого б тобі хотілося б попросити у чарівної рибки». Доцільно використати наступні рекомендації до виконання: 1) складати папір рухом від себе; 2) слідкувати за тим, щоб лінії згину добре були прогладжені; 3) контролювати безпечне використання ножиць; 4) спонукати до попереджувального (що робитиму), коментувального (що роблю, як саме), описового (що робив (-ла); оцінювання) мовлення по завершенню роботи.
Використано матеріали:
- Рібцун, Ю. В. (2022). Запобігти, захистити, допомогти. Діти з особливими мовленнєвими потребами в умовах воєнного стану. Вісник науки та освіти. 2022. No 2. С. 202-213.
- Рібцун Ю. В. Нейропсихологічний підхід у роботі з дітьми із заїканням. Подолання психотравм, зумовлених воєнними діями // Modern technologies for solving actual society's problems. Publishing House of University of Technology, Katowice, 2022. С. 113-120
- Теоретичні аспекти та методика подолання заїкання у молодших школярів: навч.-метод. посіб. / Упорядн.: Л. Л. Гуцал, С. П. Миронова. Хмельницький: «Поділля». 2001. 91 с
- Пахомова Н. Г., Баранець І. В., Напрмки корекційної роботи з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення в умовах воєнного стану. Науковий часопис. Випуск 43. Корекційна педагогіка, 2022, С.55-62м
