Заїкання: що це таке, як правильно розпізнати його прояви у дитини (консультація для батьків)
Заїкання або логоневроз – це порушення мовлення, яке проявляється зміною ритму та плавності вимови. При заїканні дитина відчуває складнощі з вимовою слів і фраз, вона подовжує паузи перед тим, як вимовити звук і повторює склади.
Причиною заїкання є надмірне збудження мовного та емоційного центру головного мозку, що викликає спазми структур, які забезпечують мовну функцію. В результаті дитина не може вимовляти слова плавно та ритмічно. У деяких дітей заїкання супроводжується супутніми рухами рук, ніг, голови.
Зазвичай, початок заїкання припадає на період інтенсивного формування мовлення в дитини, тобто на вік від 2-х до 5-ти років. Усіх дітей цього віку об'єднує те, що мовленнєвий апарат у них ще не зміцнів, невитривалий і слабкий та його функціонування легко порушується під впливом незначних із погляду дорослої людини, утім, дуже важливих для малюка впливів.
Види заїкання
Існують дві форми заїкання: неврозоподібна та невротична.
За першої форми заїкання обумовлено системним неврозом. Такий невроз викликаний генетичними причинами і при ньому функціонування мозку відрізняється від норми. Як правило, діти з таким неврозом починають пізніше говорити і повільніше розвиваються. Заїкання у таких дітей складніше піддається лікуванню.
Причиною невротичної форми є сильні потрясіння та стреси. У такому разі спазми мовленнєвих м’язів починають повторюватися частіше і розвивають у дитини страх говорити. Ця форма піддається лікуванню досить легко, якщо своєчасно його розпочати.
Від зазначених форм залежать і типи логоневрозу. Так, заїкання бувають тонічними, клонічними та змішаними.
При тонічному логоневрозі дитина робить паузи та розтягує звуки. Клонічне заїкання викликає повтор слів і звуків. Змішаний тип поєднує два попередніх, тобто, дитина і повторює певні звуки і робить паузи.
Наведемо основні впливи та причини, що призводять до заїкання.
Під час становлення мовлення значний відсоток дітей проходить через, так би мовити, фізіологічне заїкання, яке іноді спричинене тим, що мовленнєвий апарат дитини не встигає словесно оформляти думки, що випереджають мовлення. Фізіологічне заїкання буває короткочасним, не супроводжується судомними та супутніми рухами і вважається «хворобою зростання», яка у 4—5 років зникає.
Проте дорослі мають пам'ятати, що фізіологічне заїкання може закріпитися та перейти у справжнє заїкання, якщо в родині не буде нормальної, здорової атмосфери та правильного мовленнєвого виховання.
Одним із поширених причин виникнення заїкання є надмірно високі вимоги, що їх деякі сім'ї висувають до мовлення дитини.
Часто заїкання виникає на фоні недорозвинення мовлення, коли в дитини не вистачає елементарного словникового запасу та граматичних засобів для вираження своїх думок.
Негативно впливає на стан мовлення малюка напружений емоційний фон, що склався у родині за різних обставин: тривала психотравмуюча обстановка при надмірно жорсткому, авторитарному вихованні в родині, або навпаки, при розбещеності та відсутності вимог до дитини з боку батьків; якщо неповна сім'я, часті скандали вдома або хтось із батьків зловживає алкоголем.
Заїкання може з'явитися і як наслідування однолітка чи когось із дорослих. Спілкуючись із дорослими чи з дітьми, які заїкаються, малюк починає у власному мовленні відтворювати ті самі запинки.
Часто заїкання розвивається після перенесення дитиною важкої хвороби на тлі ослабленого організму. У такому разі заїкання може виникнути одразу чи розвиватися поступово.
Побутує думка, що заїкання проявляється внаслідок переляку. Саме тому батьки, як правило, намагаються пов'язати виникнення цього дефекту мовлення саме з ним. Однак усі перелічені ситуації частіше чи рідше можуть траплятися в житті кожного малюка, проте незавжди виникає заїкання. Отже, це не причини, а впливи, що провокують заїкання, а причини — це слабкість нервової системи або органічні ураження кори головного мозку.
Нерідко трапляються сім'ї, де заїкається хтось із батьків. Чи обов'язково буде заїкатися дитина? Ні, не обов'язково. Іноді, діти успадковують слабку нервову систему, тоді спілкування дитини з дорослим, що заїкається, лише привід, який може викликати заїкання в малюка. Але схильність до заїкання у вигляді слабкої нервової системи може й не передатися у спадок, і тоді заїкання не буде.
Джерело: http://shostka-dnz10.edukit.sumy.ua/batjkivsjka_stezhina/navchaye_logoped/zaikannya_scho_ce_take_yak_praviljno_rozpiznati_jogo_proyavi_u_ditini/
